Люди поділяються на два типи: перші, побачивши мейн-куна, думають “який красивий кіт!”, другі - “скільки ж він їсть!”. Обидві реакції цілком справедливі, проте для того, аби мейн-кун зберігав свою шляхетну красу та лишався здоровим, важлива не стільки кількість їжі, скільки якість. У статті ми поговоримо про те, як правильно годувати мейн-куна залежно від особливостей породи (окрім власне розміру).

Вважається, що мейн-кун є радше видом, ніж породою - виникли ці тварини природним шляхом, і лише з часом за них узялися селекціонери. Ймення своє ці пухнастики отримали від назви штату Мен, звідки вони й походять. Батьківщина котів і обумовила їхні якості, котрі збереглися до наших часів. У суворому кліматі мейн-куни відростили собі довге, надзвичайно густе хутро із щільним підшерстям. Довгі “рисячі” китички на кінчиках вух слугували такими собі козирками для захисту від снігу. Довга шерсть виросла також на лапках, аби захищати від холоду ніжні подушечки.
Дівчатка мейн-кунів важать до 8 кг, хлопчики - до 12 кг. Дикі предки цих котів були переважно сірими, смугастими - сучасні ж мейн-куни можуть бути білими, чорними, рудими, попелястими, персиковими, дво- або трьохколірними. Ще одна характерна риса, котру порода успадкувала від предків - масивні щелепи, котрі надають цим тваринам серйозного і навіть дещо загрозливого вигляду. 
Насправді ж мейн-куни дуже добрі та розумні коти, котрі легко знаходять спільну мову з іншими домашніми тваринами та дітьми будь-якого віку. Вони енергійні, грайливі, доброзичливі й тактовні - завжди радо підхоплюють ініціативу, коли господар пропонує погратися, але не надокучають. 
Живуть мейн-куни в середньому 12-15 років, хоча трапляються серед них і справжні довгожителі, що перетинають межу у 20, або й 25 років. Аби і ваш котик жив довго та гарно почувався в будь-якому віці, йому потрібен належний догляд, зокрема якісне харчування.

Мейн-кун: харчування і хвороби

Загалом мейн-куни, як усі автентичні породи, мають міцне здоров’я, але є в них і схильності до тих чи інших хвороб. Майже усі вони нівелюються за допомогою правильного догляду. А щоб не отримати тварину зі специфічними спадковими захворюваннями, купуйте кошеня лише у ліцензованому розпліднику, де заводчики несуть юридичну відповідальність за здоров’я своїх вихованців і можуть надати вам усі необхідні документи.
Отже, мейн-куни тією чи іншою мірою схильні до:
•    утворення зубного каменю - ця проблема актуальна для всіх котів, але для мейн-кунів особливо, через унікальну форму щелеп;
•    сечокам’яної хвороби - це теж розповсюджене явище, оскільки нирки є слабким місцем усіх без винятку кішок, проте мейн-куни можуть переносити сечокам’яну хворобу важче, ніж більшість котів;
•    гіпертрофічної кардіоміопатії - це спадкове захворювання, котре характеризується потовщенням стінок одного або кількох шлуночків серця;
•    дисплазії кульшового суглоба - ще одна генетично зумовлена патологія, через яку порушується структура суглоба на етапі формування.

Натуральне харчування і корм для мейн-куна

Складно давати будь-які рекомендації щодо кількості їжі для мейн-куна - все залежить від маси тіла тварини, віку, статі, рівня активності, пори року, стану здоров’я та інших факторів. Так, м’яса мейн-кунові потрібно від 100 до 150 г на день, і становить воно до 70% його раціону. Якщо в улюбленця немає проблем з травленням, краще давати сире м’ясо, попередньо витримавши його у морозилці мінімум 2 дні та розморозивши при кімнатній температурі. М’ясо краще заздалегідь заморожувати порційними шматками й діставати по мірі необхідності, аби їжа для кота завжди була свіжою. Найкраще м’ясо для мейн-куна - телятина, індичка, кролик, ягня.
Окрім м’яса, в раціоні мейн-куна щодня мають бути каші: гречана, рисова, вівсяна, на воді або нежирному бульйоні. До них додають трохи варених овочів - кабачків, брокколі, моркви, гарбуза. Таке “рагу” можна одразу змішувати з подрібненим м’ясом, аби котику краще смакувало. Також у меню мейн-куна мають бути:
•    Варені субпродукти (1-2 рази на тиждень) - індиче серце, яловичий язик, курячі шлунки та печінка, кроляча печінка. Потрібку слід ретельно очищувати від плівок, жиру, жил тощо.
•    Риба (раз на тиждень) - лосось, тунець, тріска, хек, морський окунь. Рибу також відварюють та очищують від кісток, плавців тощо.
•    Яйця (раз на тиждень) - одне куряче варене або 2-3 перепелиних сирих.
•    Кисломолочні продукти (раз на тиждень) - сир до 5% жирності, йогурти без добавок, ряжанка, кефір тощо. Іноді мейн-куна можна пригостити й молоком, але лише спеціальним, “адаптованим” до котячого організму.
•    Жири (у невеликій кількості додаються до каші) - оливкова, лляна та лососева олії, риб’ячий жир, безлактозне вершкове масло.
Яким би розмаїтим не був раціон мейн-куна, час від часу його слід доповнювати харчовими добавками, такими як вітамінно-мінеральні комплекси, пивні дріжджі тощо. Препарати має призначати ветеринар на основі регулярних планових оглядів (з профілактичною метою відвідувати котячого лікаря слід принаймні раз на півроку).
Якщо ж ви вирішили годувати мейн-куна готовим кормом, добавки не знадобляться, оскільки всі необхідні вітаміни, мікроелементи та інші речовини вже додані до продукту в оптимальній кількості. Наприклад, зверніть увагу на сухий корм Lenda Cat Light Urinary Sterilized, розроблений для стерилізованих кішок та/або котів, схильних до сечокам’яної хвороби. Окрім високоякісного м’яса, натуральної клітковини та цінних жирів, продукт містить екстракти лікарських трав, пребіотики, незамінні амінокислоти, вітаміни та мінерали.
Не слід комбінувати “натуралку” з кормом - мейн-кун має харчуватися за єдиною схемою. Безлад у раціоні може призвести до алергії та розладів травлення. Якщо кіт харчується кормом, подбайте, аби в його мисці завжди була свіжа чиста питна вода.
Годуйте мейн-куна смачно та з любов’ю, не забувайте розчісувати його розкішне хутро пару разів на тиждень, регулярно проводьте планові щеплення та обробку від паразитів, відвідуйте ветеринара навіть з найнезначнішого приводу, а ще краще - зовсім без нього. Так ваш котик проживе довге та щасливе життя, зберігши міцне здоров’я, красу та відданість вам до глибокої старості. 

В останніх двох пунктах ідеться про хвороби, ризик яких мінімальний, якщо ви купуєте кошеня в порядних заводчиків. Проте навіть якщо ваш улюбленець цілком здоровий, фахівці радять уважно ставитися до здоров’я серця і суглобів мейн-куна. 
Важлива складова профілактики - харчування. Аби не перевантажувати серце й судини, мейн-кунам краще не давати надто жирної їжі. Хай кількість жирів буде помірною, зате якість - максимальною. Наприклад, натуральна лососева олія принесе користь і серцево-судинній системі, і травленню, і мозку, і шерсті, і всьому організмові. 
Для здоров’я суглобів варто давати мейн-куну хондропротектори - харчові добавки на основі хондроїтину, глюкозаміну тощо. Дозування має призначати ветеринар. Або ж ви можете обрати котячий корм, у якому хондропротектори вже містяться - наприклад, Lenda Cat Сhicken and Salmon, до складу якого входять сульфат хондроїтину, сульфат глюкозаміну, МСМ (метилсульфонілметан) та натуральні антиоксиданти, що перешкоджають передчасному руйнуванню хрящової тканини.